Замок Ксьонж у Вальшбриху приховує багато таємниць та історичних цікавинок. Сьогодні – саме час, аби відкрити їх для себе і познайомитися з історією третього за величиною замку Польщі.
Чи знаєте ви, що близько 1903 року княгиня Дейзі, славнозвісна пані замку Ксьонж, з добродійки для убогих перетворилася на суспільну реформаторку?
Від того часу княгиня не обмежувала своєї активності, обдаровуючи осіб, які потребували підтримки. І постановила знайти справжні причини бідності і хвороб жителів Вальшбриху. Головною проблемою, як виявилося, було забруднення природного середовища.
Річка Пелчниця, яка протікає через Вальшбрих, збирала на своєму шляху практично всі фабричні і каналізаційні відходи. Її береги – колись мальовничі і романтичні – забудували робітничими поселеннями, а форель, яка раніше клювала в її водах, зникнула безповоротно. Річка Вальжбриха перетворилася на смердючу стічну канаву, отруюючи околиці страшним запахом, що досягав аж до терас Ксьонжа. Несподіваний протест Дейзі на адресу місцевої влади закінчився лише «урядовою інспекцією». Однак перевірка підтвердила, що отруєна вода є причиною епідемії холери і тифу, які весь час повторюються і забирають сотні і тисячі людських життів.
Дейзі вирішила знайти джерело тієї отрути. І встановила, що десятки копалень і фабрик викидають у річку свої стоки. Вражена була й тим, що вздовж берегів тягнуться прибудови і сараї, а також криниці, звідки люди черпають питну воду.
Дейзі, однак, це не зупинило. Вона продовжувала свої дослідження, дійшла до місцевої влади Вроцлава, потім – до пруської влади в Берліні, аби нарешті звернутися до самого цісаря, щиро змальовуючи санітарний стан Вальжбриха: «де тисячі людей мешкають у норах, позбавлені найнеобхідніших умов для життя, змушені ставити свої «об’єкти для відходів» над берегами потоків і річки, провокуючи забруднення води, необхідної для пиття а також для миття».
Дейзі добре «дістала» місцеву владу, тож цезар переклав вину на вугілля її тестя, власника вальжбрихських копалень, князя Яна Генріха XI фон Плесс (помер 1907 р.). Княгиня фон Плесс зрозуміла, що її власних спостережень і розпоряджень не достатньо, що потрібні наукові підтвердження. Відтак насамперед звернулася з проханням про експертизу до бактеріологів Вроцлавського університету. Наступну експертизу зробили вже фахівці у Великій Британії і під керуванням доктора Гріна група інженерів запроектувала цілковито ефективну каналізаційну систему. Ліквідували всі прибережні колодязі і проведено водогін до більшості районів Вальжбриху. Понад те: забруднену річку закрили і в житлових районах вона досі тече під землею. Окремо запроектували найкращу на ті часи систему очищення стоків. Визначено також кошти того грандіозного проекту. Дейзі з гордістю презентувала проект під назвою «Рапорт комісії Гріна» пруському уряду в Берліні. У 1905 році цезар повідомив їй особисто, «що проект, який так завзято відстоювала, буде зреалізований з допомогою визначених фондів».
Велике підприємство – «очищення річок» - припинило свою діяльність у 1912 році. Дуже показовий факт: остання епідемія тифу на тих землях, у найбільш заселеному містечку Альтвассер (сьогодні це район Вальжбриха Старий Здруй), вибухнула у 1911 році, щоб уже більше не повторитися.
Описи природи авторства княгині Дейзі.
Фрагменти з «Краще промовчати» - приватні пам’ятки княгині Дейзі фон Плесс з років 1896-1913», переклад: Б. Борковий. Публікація: Замок Ксьонж, грудень 2013:
Загалом, ландшафт Нижньої Сілезії нагадує мені Турин, Чорний Ліс і частково гори Шотландії і Баварії. Це край, омріяний для спортсмена, який може там ловити і полювати різними способами, сходити на вершини, з’їжджати на лижах або санчатах ,а також займатися іншими зимовими видами спорту. Його великі озера, які можна порівняти тільки з канадійськими, забезпечать рибою всю Німеччину. В минулому тут видобували золото і срібло. Сьогодні до Сілезії приїжджають люди з усього світу – на курорти, які лікують всі – за винятком моєї! – хвороби.
Кажуть, що замок має від п’яти до шестисот кімнат. Не знаю, бо ніколи їх не рахувала. Але знаю, що з вікон кожної з них видно відоме на весь світ диво природи, якими є Вальжбрихські гори. Княжа скеля піднімається на три тисячі кроків над рівнем моря, тож не дивного, що краєвиди із замкових веж перехоплюють подих. Дикий, всеохопний краєвид цієї частини Сілезії такий прекрасний, що його неможливо описати. Може, коли читачі моїх пам’яток натраплять у них на його описи, оцінять його і полюблять так, як я. Навесні, яка у Східній Європі настає пізніше, ніж де-інде, цвітіння фруктових та інших дерев нереально прекрасне; краса літа – в його сильному багатстві; восени ліси співають тисячами кольорів і переносять нас до небес; а взимку, з кришталевими деревами, що виринають зі снігової пустелі, тут одна нескінченна казка. Можливо, десь в Америці чи в Канаді є красивіші зими, але, мабуть, в жодній іншій країні не розкривають перед нами таких чарівних гобеленів, що важко вибрати серед них найкрасивіший. А до того ж, роблять це за один подих, бо погода в Сілезії вміє змінюватися блискавично.
Дізнайтеся більше на сторінці https://www.ksiaz.walbrzych.pl/turystyka/zamek#historia
