Гіжицко – центр Країни Великих Озер

Саме звідси починається водний маршрут, що веде до Венгожева, Міколаєк, Руцяне-Ніда, інших важливих місцевостей поозер’я. Велика кількість добре обладнаних пристаней з усім необхідним для тривалих мандрівок водними маршрутами  забезпечують досконалі умови для вітрильного спорту.

Невелике (бл. 30 тис. населення) Гіжицко називають вітрильною столицею Польщі. Це один з головних портів на Великих Мазурських озерах  і одне з найцікавіших туристичних місць.

Місця, які варто побачити в Гіжицку:

Костел євангелістів (1827 р.), літні органні концерти, що організовуються в костелі

Розвідний міст (оборотний) на Лучанському каналі
Побудований у 1889 році фірмою Bechelt C.O. Grundberg und Shel. Довжина мосту складає 20 метрів, а ширина – 8 метрів. Міст відводиться вбік, що є досить нетиповим. При цьому міст, який  важить понад 100 тон, може обернути вручну одна людина. Процес займає 5 хв. Міст досі обслуговують вручну відповідно до первинних конструкторських ідей. Така конструкція є однією з небагатьох у Європі. Міст працює за сезонним розкладом.

Фортеця Боєн з XIX століття (свого часу служила тлом для популярного пригодницького реаліті-шоу) http://www.boyen.gizycko.pl/

Замок хрестоносців з XIV століття
Збудований на березі Негоціна. Початково знаходився на місці можливого старого пруського городища. У 1365 році замок знищили литовці. Зведення нового замку закінчено близько 1377 р. Він був істотним елементом ряду тевтонських сторожових веж у прикордонній зоні. Знищувався і відбудовувався на новому місці після 13-літньої війни. Зведений у формі чотирикутника, як  однокрила будівля з підзамчем, оточена ровом. Перебудований у XVI і XVII ст. замок втратив оборонні ознаки. Найстарші фрагменти замку – це готичний чотириповерховий жилий будинок та підвали з XV ст. з хрестовими склепіннями, верхівки виконані в ренесансному стилі.

Водонапірна башта з перелому XIX i XX століття (з 2007 року відкрита для відвідувачів)
Башта збудована з червоної необробленої цегли. Протягом 96 років постачала у Гіжицко поточну воду, аж до моменту перебудови водопроводів (до 1997 року). На увагу заслуговує неготичний стиль архітектури з цікавими зовнішніми склепіннями навколо корони башти. Над входом розміщені Мазурський герб і герб міста.  Водонапірну башту ототожнюють з місцевою історією. Після 96 років башту відреставрували, вона стала неповторним туристичним об’єктом.  У стінах башти створено туристично-культурний комплекс. Окрім кав’ярні, оглядового майданчика з підзорними трубами, можна відвідати мазурський міні-музей. Документи, фотографії, дрібні предмети зображають щоденне життя людей, які мешкали в околиці Башти протягом ста минулих років.

Парафіяльний костел св. Бруно (1936-1938 рр.).
30 жовтня 1910 мешканці Гіжицка (тоді Лютцен) урочисто посвятили хрест, який увіковічував мученицьку смерть св. Бруно з Кверфурту. Хрест встановлено на пагорбі, яке у свідомості сучасних мешканців асоціюється зі св. Бруно і є можливим місцем смерті місіонера і його товаришів.

Мазури – це справжній рай для любителів активного відпочинку. Для молоді цікавим досвідом стане нічліг у  молодіжному пансіонаті, який розміщений у старій казармі (Фортеця Боєн).  Крім приємних прогулянок і ходіння під вітрилами,  можна їздити на велосипеді або верхи численними туристичними трасами, або піти на риболовлю чи в навколишні ліси збирати гриби.
Білосніжний краєвид Мазур взимку справляє незабутнє враження. І хоч Мазури знаходяться далеко від гір, вони  є центром лижного спорту у північній Польщі.

Гіжицький повіт – це також цікава історія і багата спадщина трьох культур: польської, німецької і литовської.