Любуське

Любуське воєводство розташоване у західній Польщі та межує на заході з Німеччиною, а у Польщі – з трьома воєводствами: Західнопоморським, Великопольським та Нижньосілезьким. Воєводство має дві столиці: Зелена Ґура та Ґожув-Великопольський. Любуське займає площу майже 14 000 км².

Любуське – варто вибратись

З бункерів – на воду, з виноградників – у геопарк та парк кохання, від гігантської фігури Христа  у Свебодзіні – до дерев’яних храмів та абатств… Єдиною туристичною проблемою воєводства є багатство вибору. Ліси рясніють ягодами та грибами, перетинаються численними великими ріками (Одрою, Вартою, Нісою, Бубром, Оброю) та безліччю менших, ідеальними для сплавів на байдарках та рибалок. З 500 озер найбільшим (830 га) є так зване «Сілезьке море», тобто Славські озера (назва походить від викраденої водними німфами дівчинки Вітослави).

Беріть велосипед та їдьте до пташиного раю в національному парку «Гирло Варти» чи щоб помилуватися 300-річними буками у заповіднику Вілянув у Барлінецько-Ґожовському ландшафтному парку. А може любите придорожні каплиці та костели? Чи яри, романські пам’ятки?.. У Любуському є все!

Хіти природи та мілітарі

Пішоходів і велосипедистів чекає внесений до Списку ЮНЕСКО Мужаковський парк у Ленкниці та Бад-Мускау площею понад 700 га. З 1815 року принц Герман Людвіг Генріх фон Пюклер-Мускау за підтримки видатних садівників почав створювати англійський ландшафтний парк; задум продовжували наступні власники. Після війни зелений комплекс перебував здебільшого в межах Польщі, з 1988 року почалася його ревіталізація, яка увінчалася  внесенням у Список ЮНЕСКО. Зараз польську та німецьку частини парку з’єднують два мости через Лужицьку Нису. Цим найбільшим у країні парком у англійському стилі ведуть численні пішохідні (у т. ч. для скандинавської ходьби) та велосипедні маршрути. Мужаковський парк розташований у межах ландшафтного парку та Всесвітнього геопарку ЮНЕСКО Арка Мужакова (Бад-Мускау), який є єдиним у Польщі об’єктом, що належить до Всесвітньої мережі геопарків. Серед його цікавинок – понад  100 водойм  на місці колишніх вугільних шахт, з водою різного кольору (залежно від хімічного складу). Найцікавіші предмети виставлені вздовж геотуристичного маршруту «Давня шахта Бабіна», біля якої є 30-метрова оглядова вежа.

Ще один «хіт» – 30-кілометровий туристичний Маршрут укріплень і кажанів у Пнєво, «нашпикований» 58 бронетанковими гарматами та населений кажанами (узимку їх тут понад 30 тисяч, 12 видів!). Це фрагмент Мєндзижецького укріпленого району, 100-кілометрової фортифікаційної системи поміж Одером і Вартою, побудованої німцями ще до війни.

Костшин над Одером вже багато років асоціюється із фестивалем Зупинка Вудсток (Pol’and’Rock Festival). Менш знані Помпеї Костшина – відроджені руїни Старого міста та фортеці, знищені Червоною армією у березні 1945 р. Костшин (нім.: Küstrin) колись був прекрасним містом з ренесансовими та бароковими будиночками, парафіяльним костелом, замком– родовим гніздом Гогенцоллернів та найдавнішим бастіоном у Польщі. Інтерактивну виставку, яка відображає історію Костшина з макетом вже неіснуючої частини міста, представляє Музей фортеці Костшин у бастіоні Філіп, одному з трьох збережених фортечних бастіонів XVI століття. Дні фортеці Костшина – одна з найбільших історичних літніх подій Любуського воєводства.

Священне must see

Безумовно, однією з найбільш упізнаваних визначних пам’яток регіону є фігура Христа у  Свебодзіні, символ того, що місто ввіряє себе Сину Божому. Пам’ятник стилістично нагадує статую Христа в Ріо-де-Жанейро. Однак польський на 6 метрів вищий, має аж 52,5 м з п’єдесталом. Білу постать із золотою короною видно з дороги за багато кілометрів до міста.

«Музика в раю» – це літній фестиваль давньої музики в цистерціанському абатстві в Гостіково-Парадижу. Оточений садами бароковий монастирський комплекс із костелом Успіння Пресвятої Богородиці лежить на Європейському цистерціанському маршруті, який проходить через 11 воєводств. У храмі зберігається вічна лампа, яку нібито виготовив сам король Польщі Владислав IV Ваза, покровитель мистецтв, реформатор армії, правитель, зосереджений на реалізації власних політичних амбіцій. На хорах уцілів великий герб Станіслава Августа Понятовського. Музей у Парадижу береже безцінні стародруки, картини та богослужбові предмети.

На 23-кілометровому Шляху дерев’яних костелів регіону Козла є три храми. Готико-ренесансні інтер’єри костелу в Кемпську прикрашені настінними розписами зі сценами Страшного суду, Старого та Нового Завітів початку XVII ст. та вівтарем у вигляді триптиху (найдавніший елемент декору). Костел у Хластаві, відомий своїми квітковими поліхромами. Храм у Косечині – найстаріший дерев’яний костел в Європі.

Через воєводство проходить Любуська стезя св. Якова. Це частина спільного польсько-німецького проекту під назвою: «Дороги св. Якова на хід і захід від Одера». Вона становить близько 250 кілометрів і складається з 12 етапів.

Ще трохи любові й вина

У любуському живуть лужицькі легенди: тут почуєте про Ткача, Василіска, Червоного оленя, Кінську голову, Чорного радника. Закохані можуть увічнити свої почуття, замикаючи замок на мосту в Парку любові імені Міхаліни Віслоцької. Зелений оазис, присвячений авторці першого польського посібника з сексології «Мистецтво кохання», ховається у Старому замку в Лубневице на озері Любьонж. На алеях поміж столітніх дерев – скульптури закоханих пар.

Вина з добрих сортів винограду Піно Нуар, Трамінер, Сен-Лоран та Регент скуштуєте на любуському Шляху вина та меду, який об’єднує агротуристичні ферми, музеї, пасіки та виноградники. Варто також спробувати як смакують будаховські вареники – регіональний продукт ґміни Битниця. І обов’язково завітайте на Свято молодого вина та Винні вихідні у Забожі.

Не оминіть й Етнографічний музей у Зеленій Гурі-Охлі, який на 13-ти гектарах просто неба в Охлі зібрав понад 80 об’єктів народної архітектури. Тут є на що подивитися!