Дравенський національний парк

Дравенський національний парк став улюбленим місцем відпочинку для людей, які люблять незайману природу. Звивисті стежки від міста Дравно приведуть вас до парку. Вони прокладені навмисно так, щоб побачити красиві озера та незаймані пригірки. Сам парк розташований у басейні річки Дравна.

Тому один зі способів осягнути красу національного парку – байдарковий маршрут, вздовж заплавних лук, піщаних пляжів, та мальовничих лісів. Нещодавно було відкрито кілька кінних маршрутів, берегами лісових озер, вода в яких дуже мінералізована.

Найбільш поширені дерева парку – реліктові розлогі дуби, що займають близько 40% території. У заповідній зоні проживає 40 видів ссавців, 129 видів птахів, 7 різновидів рептилій, 13 видів амфібій. Найпоширеніші тут – європейські косулі, благородні олені, кабани, видри, вовки, єнот-полоскун, єнотовидні собаки та американські норки.  У річках та озерах заповідника мешкає близько 30 видів риб.

Наприкінці  дев’ятнадцятого століття було прийняте рішення про збереження лісових угідь. І одним з головних завдань було збереження лісу від вогню. У цих цілях  територія парку була покрита мережею спостережних веж, з яких лісники мали змогу спостерігати за лісом у жарку пору року. Багато з веж використовуються і сьогодні.  

Популярним видом відпочинку тут  стало збирання грибів. Проводяться різноманітні змагання та конкурси. А в товаристві “приятелів землі Дравенської” проходять турніри зі стрільби під егідою “Братства Курковего”.

В околицях Дравна можна  несподівано натикнутися на так званий “ Дʼябельский Камінь” , визнаний у 1955 році натуральним пам’ятником. Цей камінь завширшки понад 10, а висотою близько двох метрів, є залишком льодовикового періоду, розташований в яру на південний-захід від села Барнім’є, над річкою Дравна. Як розповідає одна з місцевих легенд: диявол зносив для будови своєї оселі розташованої в гирлі річки, великі камені, та одного з них випустив з рук; падаючи, камінь так глибоко зайшов у землю, що доокола нього утворився канал, який носить назву “Дʼябельский Яр”.

Інші легенди оповідають про події середньовіччя, битви лицарів. Ще один величезний камінь овіяний легендами, «Виджий Глаз» . Він лежить на самому березі  Драви, поблизу  Мочелі- невеличкого лісового хутірка в Дравенскій пущі. Легенда оповідає, що за часів поган, мешканці  селища Брамінʼє після заходу сонця в день святого Яна йшли на найвищий пагорб. Там заздалегідь хлопці укладали високу  купу сухих гілок. І щоб ця купа була справді високою, в землю вкопували суху, але  ще не стару сосну, обкладаючи її доокола  гілками. Коли усі приготування були зроблені, наперед виходив найстарший та найповажніший господар, та під співи громади розпалював цю ватру. Тим часом молодь бралася за руки та під обрядові співи кружила доокола вогню. Коли вогонь трохи вщухав, найвідважніші хлопці починали скакати крізь полум’я. А дівчата, котрі наготували собі вінки, йшли до дубового лісу, і на місці яке до тепер називається Свята Зала – у Раденчинськім  лісі, займалися обрядами привертання вибраних ними хлопців. По закінченню усіх обрядів, громада спільно вирушала до Дівочих Дубів, над річкою Дравна. На величезному «Виджему Глазі», званому також «Дзевічий»,  дівчата сідали в коло і кидали вінки  до хвиль Дравни. Якщо вінок тонув, це був знак , що вибраний хлопець не закохається в його господарку. Але  переважно вінки, підхоплені сильними потоками води, пливли вниз по річці. Там на них вже чатували хлопці. Усі вінки були подібні між собою,  хоч в кожному  була якась дріб’язкова відмінність, і може тому кожен хлопець міг виловити вінок  саме своєї дівчини. Це була  ворожба на добре, та щасливе подальше життя. З виловленими вінками хлопці бігли вверх до  каменю,  де на них чекали дівчата. Тут кожен віддавав вінок своїй обранці, і разом зі співом, вони поверталися до своїх домівок. Якби хто хотів послухати пісень, нехай у ніч на святого Яна йде  на річку Дравна, коли годинник полічить до 12 вночі. Старі люди оповідають, що навіть зараз можна  побачити поганських дівчат, які плетутьвінки під чотирьохсотрічними дубами та співають  пісень.

Піші прогулянки, або скандинавська хода в дикій незайманій природі,   щораз більше і більше приваблює людей. Геокешінг – можливість провести час, як справжні шукачі скарбів – ще одна з багатьох можливостей провести незабутній відпочинок.

Кінні прогулянки – як влітку, так і зимою. Собачі упряжки – раз по раз можна побачити не тільки в далекій Лапландії, але і  на теренах Дравенського Національного парку. Варто згадати також про рідкісних хижих птахів,  білохвостий орлан та скопа, які занесені до Червоної книги, і ви маєте унікальну можливість спостерігати їх  у своєму натуральному середовищі.

Більше інформації про відпочинок на природі на сторінці http://www.drawno.szczecin.lasy.gov.pl/pomysly-na-wypoczynek