19 мільйонів злотих  і два роки потратили на відновлення Замку – це був найбільший ремонт від часів Другої світової війни. Закінчили ремонт у вересні 2016 р. Відремонтували 84 приміщення і другий поверх, куди досі туристів не пускали. Роботи стосувалися інтер’єрів, вікон і дверей, починались зі стель і закінчувались дерев’яними підлогами. Відреставрували 140 антикварних меблів, 65 ламп і люстр. Замок нині такий розкішний, як за найкращих своїх часів.  

Місто Ланьцут протягом усієї  650-річної історії рідко міняло власників. Двісті років Ланьцут належав впливовому роду Пілецьких,  короткий період побув власністю Стадницьких і зазнав розквіту за  Любомирських. Замку також пощастило, він витримав усі негаразди долі і є одним з найбільш збережених не тільки на Прикарпатті, а й у Польщі.  Крім замкового палацу вціліли бастіонні фортифікації, комплекс допоміжних будівель і романтичний ботанічний сад.

Вхід на територію комплексу і у сад безкоштовний, а за квиток на експозиції (7 експозицій) треба заплатити.  Для дітей, студентів, пенсіонерів, власників Карт Поляка і ще низки груп – є знижки або вхід безкоштовний.

Перший замок у Ланцуті стояв на штучному узгір’ї в найстарішій частині міста – Лисій Горі. Був власністю сандомирського воєводи Оттона Пілецького з Пільчі. Перша згадка про фортифікації, які оточували замок Пілецьких, датується 1502 роком. Тоді ж замок було двічі атакували турки і татари, але замок вистояв.

Замок у Ланьцуті, в його нинішньому місці і формі, завершили у XVII столітті, за Любомирських. Оборонну споруду розбудовували, провели кілька суттєвих успішних реконструкцій. Любомирський – на той час краківський воєвода, мав можливості й переробив замок у Ланьцуті на типовий „pallazzo in fortezza„, який став однією з найкрасивіших аристократичних резиденцій в Європі.

Навіть перший, малий, замок у Ланьцуті, відвідували високі гості й видатні особистості. Тут не раз приймали короля Казимира Великого. Дружина Отто Пілецького, Ядвіга, була хрещеною матір’ю короля Владислава Ягайла, а їх дочка Елізабет – дружиною короля. Тому Ягайло також часто тут гостював.  У 1410 році він провів тут зустріч з Вітольдом перед Грюнвальдською битвою. У 1429 році замок відвідав цезар Зигмунд Люксембургчик. У 1509 році і часто потім навідував король Зигмунд Старий.

Золота епоха в історії замку почалася в другій половині XVIII ст. після того, як його власниками стали  Станіслав Любомирський з дружиною Ізабеллою Чарторийською. Це з її легкої руки  фортеця перетворилася на палацовий комплекс – витончений, відповідно до модних віянь, прикрашений рідкісними предметами мистецтва (статую Любомирського у вигляді Купідона робив сам Антоніо Канова, славнозвісний італійський скульптор). Тоді ж навколо замку розбили ландшафтний парк. Набережні вирівняли, дороги перебудували, дерева висадили таким чином, щоб вони утворювали алею. У парку розставили павільйони. Замок у Ланьцуті був на той час однією із найбільших житлових резиденцій у Польщі. Тут вирувало музичне і театральне життя, серед гостей крутилось багато знаменитих особистостей.

Після смерті княгині Ізабелли в 1816 році Ланьцут перейшов до її онуків Альфреда і Артура з роду Потоцьких. Вони рідко навідувались у Ланьцут, замок і парк без належного утримання почали занепадати.  У 1889 – 1911 роках, коли замок помітно втратив свою розкіш, його перебудували в стилі французького необароко. Власниками замку на той час було подружжя Романа Потоцького і Ельжбети Радзивіл. Тоді  перепланували парк, провели електрику, водопровід, центральне опалення і телефонний зв’язок. З’явилася також дзеркальна оранжерея, що була копією імператорської оранжереї в Шенбрунні в Австрії. Кажуть, гроші на ці роботи Роман Потоцький виграв у покер в казино у Відні. На початку XX ст. ланьцутський замок вважався п’ятим у світі за житловою площею.

Під час Другої світової війни в замку розмістився штаб вермахту. Німці не переслідували Потоцьких. Замок не руйнували. Перед приходом до Польщі Червоної Армії Альфред Потоцький вирішив терміново евакуюватися; забрав з дозволу німців немало предметів інтер’єру і мистецтва із замку. Після війни палац-замок націоналізували і зробили музеєм. Потоцькі більше не повернулися в родовий маєток.

За традицією, закладеною Ізабеллою Любомирською-Чарторийською, яка всіляко заохочувала музичну діяльність, починаючи з 1961 року, щорічно в травні в замку проходять Дні камерної музики. У 1981 р. цей захід набув статусу фестивалю й є важливою подією в житті шанувальників класичної музики.

1996 року в палаці відбулася зустріч глав дев’яти держав Центральної Європи.

2005 року замковий комплекс був оголошений президентом Польщі пам’яткою історії.

Поміж іншого, замок знімали для кіно. Тут фільмували кілька сцен для стрічок «Hrabinа Cosel» i «Trędowatа». Глядачі могли бачити красиві Бальний і Колонний зали, Скульптурну галерею, стіни якої розписував відомий італійський художник Вінченцо Брена. Але під час зйомок пошкодили кілька історичних карет, і керівництво музею більше не хоче зйомок у безцінних інтер’єрах. Навіть фотографувати заборонили.

А ще ланьцутський замок має одну з найбільших бібліотек у Польщі (понад 22 тис. томів) і кількох привидів!

Один з них – привид найбільшого авантюриста свого часу „Диявола”  Стадницького, який лякає людей навіть після смерті.
Ще два привиди – нещасливиці Ізабелла і її дочка Юлія Любомирські. Юлія була дружиною мандрівника і письменника Яна Потоцького, автора книги „Рукопис, знайдений у Сарагосі”. Але  закохалася без взаємності у Євстахія Сангушка, товариша Тадеуша Костюшка. Привид Юлії тримає перо і пише незакінчені листи своєму коханому.

Ізабелла-Ельжбета Чарторийська за життя була чи не найбагатшою жінкою в країні. Зараз бродить замком, до якого доклала багато ідей і зусиль, у розкішному вбранні улюбленого блакитного кольору. Любов’ю усього її життя був  Станіслав Понятовський, але батько не хотів навіть чути про молодика не того герба й походження й примусив доньку вийти заміж за Станіслава Любомирського. Доля зіграла, утім, злий жарт, бо  Понятовський, який начебто мав селянське походження, пізніше став королем Польщі. А Ізабелла не була щасливою за життя й мучиться від любові після смерті.

Сторінка замку, багато фотографій і цікавих інформацій – тут 

Віртуальний музей