Грибів лежить на межі Низьких Бескидів і Рожновського передгір'я, на річці Біла. Грибовські гори, що оточують місто, піднімаються вище 700 м над рівнем моря, а середня висота міста становить 360 м.
Королівське місто Грибів було засноване Казимиром ІІІ Великим у 1340 році для колоністів з Сілезії та Німеччини, так званих глухонімців, і називалося Грюнберг. З часом населення і назва міста полонізувалися.
Грибів був центром торгівлі та ремесла. Серед іншого, тут діяла школа відомого скульптора Віта Ствоша, і, можливо, саме у Грибові була створена знаменита статуя так званої Кружлівської Мадонни.
Перший костел У Грибові, святої Катерини Олександрійської, звели за Казимира Великого, про що свідчить грамота про заснування міста від 15 травня 1340 року. Парафіяльний костел проіснував до кінця ХІХ століття. Далі він виявився непридатним, оскільки річковий камінь, з якого костел був збудований, став причиною надмірної вогкості. Навесні 1908 року на цьому ж місці розпочалося будівництво нового храму.
Новий костел збудований у неоготичному стилі. Він орієнтований, заснований на плані латинського хреста, зальний, тринавовий і п'ятинефний, з трансептом і пресвітерієм. Із заходу примикає квадратна, висока вежа, вписана в корпус, з ґанком унизу та хором на підвищенні.
Грибів виріс на перехресті торгових шляхів до Русі та Угорщини. Історія міста була складною. Історично терени Грибова - це Лемківщина - територія, на якій здавна проживала етнографічна група лемків. Значний відсоток жителів міста становили також євреї. Лемки, поляки і євреї жили і працювали спільно. Однак у місто часто приходила війна.
Місто неодноразово руйнували то шведи, то угорці. Під час Барської конфедерації, влітку 1768 року, повстанці, відтіснені російською армією, опинилися за кілька десятків кілометрів від Грибова. Від 1772 до 1918 року Грибів перебував у складі Австрії. У 1863 році в місці було створено підпілля, яке екіпірувало добровольців, що йшли на Січневе повстання. У Грибові була відома польсько-лемківська підпільна співпраця:
"Лемки славилися, перш за все, своєю абсолютною чесністю. крім того, їм була притаманна рідкісна прямолінійність, суворий традиціоналізм, велика безпосередність і тепла гостинність. Ці якості в поєднанні з відмінним знанням місцевості по обидва боки кордону - створили в певних колах еміграції своєрідне переконання, що той, хто довірить свою долю в руки лемківського провідника - досягне своєї мети з абсолютною впевненістю».
У січні 1920 р. Грибів став столицею Лемко-Русинської Республіки і рада у Грибові стала центральним органом держави, а Ярослав Качмарчик - президентом. Столична історія закінчилась 8 січня 1921 р. арештом керівників республіки.
У 1920-1946 рр. українці Грибова належали до Грибівського деканату Перемишльської єпархії (з 1934 р. – Апостольської адміністрації Лемківщини).
У міжвоєнний період у місті існувала невелика промисловість. Під час німецької окупації тут був транзитний табір для польських військовополонених з жовтня по грудень 1939 року, а з 1944 по 1945 рік - табір примусової праці для поляків та євреїв.
У Грибові зберігся залізничний королівський міст протяжністю 137 метрів, якому більше 70 років. Має 6 прольотів і проходить над річкою Біла та дорогою Грибів-Криниця. Побудований у 1947-1949 роках, міст з'єднує Малопольське воєводство зі Словаччиною та Угорщиною.
Раніше тут був міст, збудований у 1883-1884 роках під час будівництва ділянки Лелюхів-Тарнув, Галицької трансверсальної залізниці. Міст зруйнували російські війська під час Першої світової війни, і знову підірвали німецькі війська під час Другої світової війни.
У місті збереглися два військові австрійські цвинтарі.
В околицях міста є джерела мінеральної води. А у самому місті - добре локальне пиво у малій броварні.
Попри складні історичні впливи Грибів сьогодні цікаве містечко, до якого варто вибратися на прогулянку, скажімо, із Кракова, а при нагоді відвідати інші лемківські місця в околиці, наприклад, Горлиці, у який жив і працював відомий учений і винахідник Ігнацій Лукасевич.
