Особливості польської кухні
Як ми вже відзначали, польська кухня зазнала впливів різних народів, які проживали на її території. Але, зайшовши до польського ресторанчику і побачивши у меню борщ червоний (barszcz czerwony), не поспішайте радіти знайомій, здавалось би, страві. Червоний борщ у Польщі – це зовсім не те, що в Україні. Це ріденький бурячковий вивар з яйцем, без усіх «українських» наповнювачів: капусти, картоплі, моркви, цибулі, навіть без м’яса. Найбільше, що вам можуть запропонувати до нього – м’ясні вушка (на зразок звичних українцеві пельменів). Спробувати можна, але після українського борщу, ви навряд чи будете вражені польським. Але це чи не єдине розчарування для українця у світі справді широкого вибору перших страв у Польщі.
У традиційній польській кухні знайдеться багато екзотичних для іноземця складників. У жаркі літні дні готовлять холодні супи з полуниці, черешні, яблук і груш, навіть з лісових ягід. Восени популярні супи з огірків і грибів. У сільських областях дотепер існують і традиційні страви з круп (krupniki), до яких додають смажену свинину, солонину або м'ясо птаха.
Ідеальним після тривалого вчорашнього застілля вважають жур (żurek), який ще так і називають - «суп учорашнього дня». Журек досконало допомагає відновити роботу шлунково-кишкового тракту. А скільки регіонів у Польщі – стільки і журків! Основним компонентом завжди є закваска з житньої муки, із скориночкою житнього хліба. Пісний журек завжди вважався супом скоромним, а коли пісні дні минали, кухар присмачував журек найрізноманітнішими смакотами з комори: додавалася нарізана дрібними скибочками ковбаса, копчена корейка, підсмажені шматочки грудинки, половинки звареного круто яйця.
До одних перших страв у Польщі прийнято подавати замість хліба картоплю, до інших - галушки, пиріжки, каші, грінки і т.д. Так, к журку подають картоплю, политу розтопленим свинячим жиром, до грибного супу - перлову кашу.
Регіональні блюда краще всього куштувати на їх батьківщині. Тому в Познані варто замовити “пири з ґзіком”, в Ополю – галушки шльонскі з синьою капустою, в Щавниці – квасницю (густий капусняк), в Криниці – смажені рижики просто з жерстяної жаровні.
Над морем слід спробувати сушену камбалу, а свіжо копчених вугрів на озері Віґри. У Варшаві варто попросити холодні ніжки з хроном, у Кракові – з’їсти яблучний штрудель, а в Пунську на Підляшшю можна вибрати страви кухні прикордонних околиць: ченаки, кибіни або цепеліни.
Уважно треба вибирати м’ясні страви. Шматок м’яса, який пропонують на обід типові меню під назвою «котлет» (kotlet) – це найчастіше щось на кшталт відбивної. Натомість котлета по-польському – це «mielony». Але навіть якщо й помилитеся, не розчаруєтесь – порції кожної страви достойні, смак – досконалий.
Фірмовою загальнопольською особливістю є фляки – страва з рубців (телячого шлунку) та біґос (страва з квашеної і свіжої капусти, тушкованої з цибулею, лавровим листом, грибами і декількома видами м'ясопродуктів - свининою, телятиною, яловичиною, сосисками, кусочками ковбаси, копченою грудинкою і т.д. – чим більше, тим краще).
Польська кухня славиться і своєю випічкою: пирогами, млинцями, лазанками, оладками. Дуже смачні кондитерські вироби. В Польщі вміють також робити різні киселі, фруктові салати, желе, муси, морозиво.
Будьте уважні - не піддавайтеся на провокацію під назвою «пєроґі», навіть якщо з додатком «рускє» (pierogi ruskie). Це ніякі не пироги, а вареники. Традиційно польські «пєрогі» були з капустою, м’ясом, сиром і власне так звані pierogi ruskie (точніше українські) – з картоплею і сиром, засмажені шкварками і цибулькою.
Smacznego!
