Це без перебільшення найкультовіша і найстильніша у Вроцлаві кнайпа, клуб і готель одночасно. Любителів блискучої розкоші та «євроремонтів» тут годі шукати. Зате ті, хто закохані у старовину, над усе цінують настрій та особливу атмосферу, повертаються сюди знову і знову. У «Млечарні» призначають побачення, приходять попрацювати з лептопом за кавою або ж просто потеревенити із друзями. А пожити в незвичайному готелику «Млечарні» приїздять люди з усього світу. Кімнати зарезервовані вже не тільки на цілісіньке літо, але й до пізньої осені.
- Не пригадую, о котрій годині починає і коли завершує свою роботу «Млечарня», часом здається, що працює ледь не цілодобово, - знайомлюсь із менеджером готелю Малгожатою Корбецькою, яка і запросила мене до «Млечарні».
- Життя тут і справді не зупиняється ні на мить. – погоджується пані Малгожата. – На партері, в нашій клубокав’ярні, зранку до ночі триває марафон гостей. Вже вранці починають замовляти столики, щоб попрацювати з ноутбуком, хтось приходить на сніданок. Трохи пізніше з’являються старші пані – зазвичай збираються сюди на хербатку (чай) із домашньою випічкою. Далі – зустрічі з друзями чи знайомими. Увечері тут уже зовсім інша атмосфера – цигарковий дим, міцні дрінки і багато пива, відвідувачів стільки, що ніде яблуку впасти. У підвалі тоді починає роботу наш клуб. Там відбувається чимало імпрез – презентації, виставки, вистави і концерти, творчі зустрічі. Словом, усі ті речі, які б пасували до «Млечарні».
- А, власне, які речі пасують до «Млечарні»?
- Я, мабуть, дивачка, але переконана, що найрізноманітніші. І вважаю, що багато можливостей ще не використано. Наприклад, класно було б, якби до нас приїхав якийсь хороший kabaret (у поляків йдеться про комік-трупу сатиричного характеру – Ю.М.). Музика етно, фламенко, танго, сучасна розважальна і навіть класична (влаштовуємо т.зв. «ліниві понеділки») музика – все це в стилі «Млечарні». Хоча в цілому стиль нашого закладу, безумовно, можна назвати класичним – все, що тут є, вже давно перевірено часом.
***
Класика «Млечарні» десь зі зламу XIX-XX століть. Це не стилізація, а просто бажання щиро закоханих у це місце власників зберегти його таким, яким воно було завжди. Навіть столярку тут залишили ту, що була. Усі меблі, оздоби, найменші дрібнички господарі «Млечарні» звозять (а потім реставрують власним коштом) із усієї Польщі. Оригінальні столи і стільці із дерева, шафи і серванти, біленькі серветки і фіранки ручної в’язки, старі фото на стінах.
Навіть вранішньої пори у закладі панує напівтемрява, горять свічки. Старі сходи ведуть нагору, до готелю. Вже у зеленому холі, який більше скидається на коридор звичайної оселі, перестаєш вірити, що потрапив туди, де зазвичай зупиняються лише на ніч-дві. Старовинне трюмо із патефоном, крісла, невеличкий столик із темного дерева – оце й уся рецепція. Далі – простора світла вітальня - як в старі добрі часи, із великим круглим столом. Є навіть невеликий кухонний куточок: заварити каву чи чай, зробити канапку… І навіть сучасний телевізор в дусі цієї вітальні. Спокій і затишок власного дому.
Кожна кімната у «Млечарні» маю свою назву – «Кімната мандрівника», «Кімната з декоративною стелею», «Кімната з круглим дзеркалом» і «Лавандова кімната». Старовинні дерев’яні ліжка, диванчики і столики зі скатертинами ручної роботи, маленькі настільні лампи, старі картини і світлини – усе виглядає так, ніби час переніс нас на сто літ назад, а мешканці от-от повернуться сюди допити ранкову хербатку…
- Мабуть, дороге задоволення – зупинитись у вашому готелі?
- Можливо, для когось так, адже йдеться 200-300 злотих за добу. Ми усвідомлюємо також, що наш готель розрахований на любителя. Втім, кімнати у нас резервують за кілька місяців до приїзду. От, скажімо, зараз все зарезервовано практично аж до листопада включно. Правда, у нас є хороша хостельна пропозиція – саме для тих, хто прагне комфортного перебування за невелику ціну. Це кімнати у стилі «Млечарні», де є різна кількість ліжок (6-12), і доба проживання для однієї особи коштуватиме тут в межах 50 злотих. Зазвичай, так у нас зупиняються студенти, компанії друзів, або ж просто ті, хто хоче більше витратити, скажімо, на похід в оперу, на екскурсії, кав’ярні, аніж на дорогий готель.
- А з України гості бували?
- Звичайно! Німеччина, Англія, Іспанія – звідти приїздять найчастіше, - коментує пані Малгожата, навмання гортаючи журнал із готельними записами, - Португалія, Малайзія, Китай, Австралія, США. А от, із тих, що ближче до нас, - Україна, Білорусь, Болгарія… Завжди хвилюємося, щоб наш «старий стиль» не розчарував гостей по приїзді, і радіємо, коли приходять електронні листи зі словами «привіт, зупинявся у вас торік, і хочу приїхати знову..»
Автор: Юлія Мельничук
