Тут любили бувати поети, художники, артисти, які шукали натхнення у мальовничих краєвидах.
Поїхати до Ланцкорони – добра ідея для тих, хто хоче побачити не тільки Королівський Краків, а й менші місцевості Малопольщі.
Ланцкорона - мальовниче селище, розташоване всього за 36 км від Кракова і за 7 км від Кальварії Зебжидовскої. Розкинулось на найвищому пагорбі в околиці - на горі Ланцкоронській (550 м над р.м.), звідки розкривається прекрасний вид на Татри і Бабину Гору.
Ланцкорона також була колись королівською. Сюди любив учащати на лови король Казимир ІІІ Великий. Він же заснував тут місто, надав йому магдебурзьке право, наказав звести замом. Замок виконував і оборонну функцію – охороняв дорогу на Краків.
Король Казимир любив багату на дичину Ланцкорону, і місто отримало чимало прибуткових прав: торгувати з Краковом та іншими королівськими містами, вирубувати ліс у межах міста, привозити пиво для містян, складувати товари. З тих часів повелась також традиція влаштовувати ярмарки по четвергах.
Зараз, на перший погляд, Ланцкорона може здатися малим сонним селищем, але під пастельною наївністю прихована жива історія і художній дух.
За духом Ланцкорона може нагадувати Конякув. За творчою атмосферою – Казімєж-Дольний.
Ланцкорона на початку ХХ ст. почала робити кар’єру як курорт, була улюбленим місцем відпочинку художників, письменників, артистів, фотографів, які шукали натхнення серед прекрасних пейзажів і чарівних дерев'яних будинків. Містечко уповні зберегло оригінальні дерев'яні будівлі з другої половини ХIХ століття. Це містечко, у якому зупинився час.
На сьогодні – це одне з найкрасивіших поселень у Малопольщі з усе ж тією архітектурою. Низькі вікна, майже над тротуарами. По-особливому вигнуті одвірки вхідних дверей. Навіть нові будинки тут зводять у давньому, характерному, стилі.
Краса Ланцкорони притягує людей, що прагнуть відпочити від повсякденної суєти. Сюди люблять приїжджати краков’яни, а, приїхавши, часто потім оселяються назавжди.
Побачити Ланцкорону можна різною. У звичайний будній день тут дійсно тихо, спокійно, все дихає натурою. Можна побути на самоті з думками, позаглядати у чужі вікна, зайти з відлунням у великий порожній костел, піднятися до руїн колись величного замку…
А можна приїхати у день ярмаркування… Буде густо від туристів, щедро на регіональні смаколики – дивовижне поєднання давнього і сучасного. Найбільше життя вирує на Ринку, який не часто побачиш: замість рівної площі площа під нахилом. У нижній частині магазинчики. У верхній – музеї.
Треба визнати, що місто вміє рекламуватися й є популярним. Кілька років поспіль тут проводять циклічні імпрези: Великодній ярмарок, Ярмарок на Івана Купала (Свєнтоянський). Відомий вже також захід «Ангели у містечку». Це зимова розвага, у грудні, перед Різдвом, коли у різних несподіваних місцях з’являються мандруючі ангели. Ангелів можна бачити й цілий рік – у вікнах і при вході багатьох помешкань.
Ланцкорона взяла собі ангела за символ, його образ на всяк спосіб втілюють у творчих майстернях. Містечко й околиці – це своєрідний Екомузей під знаком Ангела.
Оригінальна архітектура збереглась не тільки у центрі. Заверніть у першу-ліпшу бічну вуличку – містечко скрізь таке ж своєрідне. Творчі майстерні з давніми ремеслами чи не у кожному домі.
Минаючи Ринок, зверніть увагу на будиночок, у вікнах якого багато кольорових пляшок. Там неподалік є Криниця Ангельської Мудрості, напившись з якої, кажуть, ви ніколи не забудете Ланцкорону – місто Ангелів.
Туристам можна порекомендувати вибрати котрийсь із 5 пішохідних маршрутів:
Червоний – давній Королівський шлях
Зелений: Алея Закоханих
Синій: Дорога на болота
Жовтий: Алеями Тихого Шепоту
Коричневий: Дорога в Старий кар'єр
Від замку у Ланцкороні залишилися руїни. Уперше оборонну споруду зруйнували шведи у 1655 році, під час так званого «шведського потопу». Тоді загарбники спалили частину замку і 80 будинків біля нього. Потім замок був зруйнований під час бойових дій часів Барської конфедерації (1772 р).
Ще трохи колишнє укріплення побуло в’язницею суворого режиму. А потім його висадили у повітря (ХІХ ст.)
Сьогодні можна побачити тільки фрагменти розвідного моста і башти, частково з’єднані муром. Та багата історія і мальовниче місце розташування забезпечило цим руїнам внесення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, де вони відзначені як частина культурного ландшафту Кальварії Зебжидовскої.
Про Ланцкорону прекрасно співав Марек Грехута:
…Lanckorona, Lanckorona
rozłożona gdzie osłona
od spiekoty i od deszczu,
od tupotu szybkich spraw…
«Вуличка під гору веде до пекарні»… - співає Грехута. І так є. Йдеться про чудову пекарню майстра Сивка на вулиці Свєнтокшиській, яка славиться своєю випічкою.
