Warsaw 15 ºC
Контакт з нами
Трохи історії

Прапор і герб

"Хто ти? Маленький поляк. Білий орел – це мій знак" – цей вірш знає кожен польський першокласник. 

... За відомою легендою, орел на гербі Польщі з’явився завдяки засновникові держави Полян – Леху, який проїжджаючи околицями сьогоднішньої Познані, настільки захопився виглядом орла, що сидів високо на гнізді, що вирішив помістити цього гордого птаха на своєму прапорі і заснував на цьому місці місто під ім'ям Гнєзно.

Вперше як символ польської держави орел з'явився на динарах Болеслава Хороброго, виготовлених з нагоди історичної зустрічі в Гнєзно в 1000 році. І хоча птах на монеті не нагадував нинішнього геральдичного орла, але в ньому можна було впізнати  білоголового орлана. Офіційно білий орел з короною на голові був визнаний гербом польської держави під час коронації Пшемислава II у 1285 році. І саме тоді птаха зобразили на червоному тлі.

Символ орла виявився сильнішим, ніж сама держава. Герб витримав поділи Польщі, війни і різні політичні устрої країни. У комуністичній період гербового орла позбавили корони, яку йому повернули лише в кінці 1989 року. Сьогодні на гербі Польщі можна побачити орла, що відповідає зображенню за проектом 1927 року професора Зиґмунда Камінського.

Кольори на гербі не випадкові. У слов'янській культурі білий колір позначав чесність і доброту, червоний був кольором мужності. За вимогами геральдики, ці кольори перенесли на польський прапор – колір герба (білий) угору, колір фону (червоний) – униз. Вони розташовані на прапорі в двох рівнях горизонтальними смугами однакової ширини. Відтінок кольору визначений тривимірними параметрами і завжди однаковий.

Гімн

Спочатку ця пісня була відома як "Пісня польських легіонів в Італії". Вона була написана Юзефом Вибіцьким (Józef Wybicki) літом 1797 року спеціально для польських легіонерів, які  воювали на боці Франції під командуванням Яна Генрика Домбровського і прагнули повернутися до Польщі. Співали як мазурку; головною піснею країни вона стала, вигравши велику конкуренцію серед інших, популярних і шанованих поляками пісень: "Рота", "Богородиця", "Варшав’янка" та "Боже, Ти, котрий Польщу…".

Державний гімн Польщі ще називають "Мазуркою Домбровського" (від мелодії) або "Jeszcze Polska nie zginęła" (від перших слів твору).  Автор музики, яка спирається на мотиви народної мазурки з Підляшшя - невідомий. Оригінал мав шість куплетів, сьогодні співається чотири.

„Мазурку Домбровського” створили в один із найтрагічніших періодів польської історії. Придушення повстання Тадеуша Костюшка, третій переділ Польщі, еміграція тисяч поляків, - це все пригнічувало і лякало. Нова пісня полетіла через кордони, вселяла віру у перемогу й відразу стала популярною. Офіційно державним гімном стала з 26 лютого 1927 року.

Поляки настільки шанують свою історію, що створили Музей Національного Гімну в Бендоміні (у садибі Вибіцьких, де народився автор слів)– єдиний музей у світі, присвячений головній пісні держави.

Мова

Перша фраза, записана польською мовою, належить чеському селянину з Брукаліц, який звертався до своєї дружини-польки.  Задокументував цю фразу німецький чернець у хроніках, які вів латинською.

Сповнена турботи фраза: «Day, ut ia pobrusa,a ti pociwaj» читалася „дай, ать я побрушу, а ти опочивай” (“відпочинь собі, а я молотиму”), сказана чеським селянином Богуславом до його дружини-польки, коли та молола зерно на ручних жорнах, датується 1270 роком і записана в хроніці “Генриківська Книга” (Księga Henrykowska) з описами повсякденного  життя ордена цистерціанців у місті Генрикув.

Цінний 100-сторінковий документ зберігається колекції Архієпископського музею в місті Вроцлав.
 
Літературна мова сформувалася на базі великопольських, малопольських та мазовецьких говірок.
Польська є рідною мовою для 46 мільйонів людей, розсіяних по всьому світу. Ця цифра ставить польську мову на 21 місці в світі у рейтингу мов планети. 

Польську мову збагачують регіональні діалекти і мови. Жителі околиць Картуз і Косцежини говорять не всім зрозумілою у Польщі кашубською мовою, сілезці спілкуються по-шльонськи,  мова гуралів Підгалля зачаровує слух архаїчною та привабливою закоп'янською говіркою.

Для іноземців найважче в польській мові дається вимова: польська шелестить, свистить, потріскує, рокоче, в ній повно щілистих приголосних.  
Українцям польська дається досить легко.