Місто Перемишль з стратегічно-військового погляду розташоване таким чином, що, починаючи з XV-ого століття, виконувало обов’язки вартового і дозорного, приймаючи першим будь- який ворожий виклик.
Фортифіковане місто з величним замком у Середньовіччі стояло на роздоріжжі шляхів і добре виконувало покладену на нього місію: охорону доріг, що вели зі сходу і півночі на південь і захід.
Коли у половині ХІХ-го століття загострились стосунки між Австрією і Росією, Перемишль був головним осередком оборони на східних теренах Австро-Угорської імперії.
Саме під час Кримської війни (1853-1856 рр.) Перемишль перетворився на неприступну фортецю. Місто оточили 15-ти кілометровим валом, зміцнили 30-ма бастіонами, фортами, пастками і брамами. І це був лише початок історії однієї з найпотужніших фортець Європи.
Після винаходу та використання в другій половині ХІХ-го століття нарізної вогнепальної зброї, яка мала більшу дальність та точність, з’явилась потреба у нових укріплених та захищених позиціях. Довкола міста в 1888-1914 роках було збудовано укріпрайон довжиною 45 кілометрів. 44 великих форти, великі та менші насипні вали, позиції для піхоти і артилерії, броньовані каземати.
Перше бойове хрещення і облогу, оновлена фортеця прийняла 1914 року, коли 300 тисячна російська армія намагалась прорватись у напрямку Кракова і Шльонська.
Другу облогу фортеця тримала до 22 березня 1915 року, і змушена була капітулювати перед російською армією, тільки тому, що забракло їжі, і зморило виснаження. Треба віддати належне, що фортецю здали ворогу після того, як знищили всю зброю і склади з боєзапасом. 3 квітня 1915 року знищену фортецю відбили австро-угорські війська. У боях за Перемишлянську фортецю загинуло і було поранено з обох сторін понад 115 тисяч солдатів.
Знищені і зруйновані форти Перемишля у 1968 році були оголошені пам’яткою оборонної архітектури, і були включені в Національну програму захисту. Через форти пролягає туристичний маршрут, піший і велосипедний, довжиною 82 кілометри.
Цікаво послухати місцеві легенди, якими наповнена кожна стара фортеця, а така легендарна - тим більше. Одна з легенд оповідає про скарб полковника Молнара. Пошуки схованих скарбів, які нібито сховані на території фортеці і не вивезені перед російською облогою, розпочались практично відразу по закінченню Першої світової війни. 1923 року група людей у формі угорських офіцерів, проводила пошуки у перемишлянських фортах. Чотири роки пізніше скарб намагався знайти колишній вояка-австріяк Еммейх Кольман. Дивовижно, але він так і не зумів віднайти власноруч схованих скарбів. Скарби знайшли випадково, в 1966 році, під час ремонту будинку на розі вулиць Совінського і Плац на Брамє. Скарб був під підлогою квартири, яку винаймав полковник Елеке Петерфалні Молнар - командир 8 піхотного полку 23 дивізії угорців.
То був справжній скарб (для істориків і любителів артефактів) - полковий архів, складений з десятків документів, які стосувалися історії фортеці під час Першої світової війни, і які полковник мав знищити, щоб вони не дістались ворогу. Серед архівних документів були також, кишенькова ікона, газети угорською мовою, приватна кореспонденція полковника і маленький пістолет. Сам полковник Молнар помер у Красноярську, в радянському полоні. А таких історій фортеця Перемишль має чимало, і кожен, хто побуває там, закарбує у пам’яті цілу колекцію подібних історій.
Багато цікавого є також на сторінці Фортеця Перемишль
