Чи справді дівчина змінила історію? До сьогодні хтось залишає квіти на місці страти красуні Сидонії. Чому?
Ніхто не мав до неї співчуття. Сестри по монастирю звинуватили в чаклунстві. Аристократку красуню Сидонію фон Борк спалили як злу чаклунку. Після смерті Сидонія фон Борк стала натхненням для багатьох митців. За життя у ній бачили підступну відьму.
Кажуть, вона зачарувала рід Гріффітів. Через неї право на Померанію у XVII ст. отримали Бранденбурги. Чи справді дівчина змінила історію? Хто до нині залишає квіти на місці страти красуні Сидонії. Чому?
Сидонія фон Борк - цілком історична постать. Народилася десь 1548 року. Як стверджують джерела, Сидонія «була найбагатшою і найкрасивішою дівчиною Померанії». Володіла великими територіями. Сьогодні у колишньому її сімейному маєтку міститься експозиція Державного Архіву в Щеціні. У часи Сидонії це місце називали Вовчим гніздом, і народжувались тут дівчата з сильними характерами.
З дитинства Сидонія була не така, як всі дворянки. Надто розумна, освічена, з гострим і допитливим розумом. Усвідомлювала свої переваги і високо себе цінувала. Ходили за нею натовпи шанувальників. Красу Сидонії псували лише міцно стиснуті вузькі вуста, які видавали незрозумілу «холодну злобу».
Дівчина могла мати 16-17 літ, коли опинилась при дворі Філіпа I, гриффітського герцога. У Філіпа був син, Ернест Луї. Хлопець вродливий, чекало його прекрасне майбутнє, був одним з кандидатів на герцогський трон.
Сидонія уперше в житті закохалася без пам’яті. Почуття було взаємним, молодий герцог освідчився, обіцяв одружитися. Обоє були впевнені, що це любов навічно. Але Ернест Філіп не отримав дозволу на шлюб з дівчиною нижчого статусу. Молодик швидко відступився від обіцянки, а для Сидонії це стало сильним ударом. Її життя відтоді перетворилося на низку суцільних нещасть.
У її 20 років померла мати. Дівчина з власної волі відмовилась від спадку на користь брата. У свою чергу, Ульріх мав дбати про сестру і виплачувати ренту. Натомість молодий фон Борк вирішив одружитися, а Сидонія з сестрами опинилися у вигнані.
Красуня без спадку майже до кінця намагалась відстояти в судах своє право на батьківську власність. Але безрезультатно. З кожним роком судді дивились на нещасну дівчину з все більшою погордою й не збирались вступати у конфлікт з її братом, який багатів.
Йшли роки. Сидонія ставала старшою, але була так само привабливою. Та всі пропозиції щодо шлюбу далі відкидала. 1604 року, переповнена почуттям вини, втрат і безсилля, вирішила піти в монастир.
Родина фон Борків довгі роки фінансувала монастир у Маріанові й піти туди дівчині здавалося відповідним. У Маріанові знаходили прихисток родовиті аристократки і вдови.
Сидонія одразу стала заступницею настоятельки монастиря. Могла б виконувати цю функцію до кінця своїх днів, але й тут проявила свій унікальний характер.
Не могла пройнятися чернечим смиренням, не хотіла, як інші сестри, віддатися монотонній роботі. А ще вона милася! Це було геть незрозумілим для монашок.
Підозрілим також був її інтерес до траволікування. Сидонія цікавилась і знала властивості трав, які росли в Померанії, і використовувала ці знання, щоб допомагати стражденним. У душі вона була чутливою і доброю жінкою.
На жаль, те, що приносило полегшення одним, викликало заздрість у інших. Черниці відвернулись від завжди готової до суперечок і замкненої в собі Сидонії. На її траволікування дивились косо, вважали, що то не трави лікують, а сили, про які говорити уголос гріх. Довкола Сидонії густішала атмосфера ворожості.
Врешті конфлікт між Сидонією і настоятелькою монастиря переріс у відкриту війну. Сидонія мала вже 50 років і жорсткий характер, з кожним роком все важчий. І коли настоятелька померла, у її смерті прямо звинуватили Сидонію. У ті часи за всі нещастя відповідальність покладали на сатану. А допомагали йому, звісно, чаклунки. І Сидонія, безумовно, була такою в очах усіх.
Тогочасні закони дозволяли висувати звинувачення у чаклунстві. Це був хороший спосіб позбуватися незручних людей, без шансів для обвинуваченого очистити себе. Особливо, коли підозрюваною була жінка.
Сидонію фон Бoрк звинуватили у багатьох злочинах, але один був особливо тяжкий – політичний. Герцог Ернст Людвіг, який багато років тому зрікся своєї обіцянки одружитися із Сидонією, назавжди залишився бездітним. Прокляття знехтуваної дівчини, як вважали, поширилось на весь рід Гриффітів. Це стало кінцем династії. Померанія перейшла в руки Бранденбургів.
Лист Сидонії з монастиря
18 жовтня 1619 року Сидонію фон Борк, жінку благородного походження і у поважному віці, заарештували й кинули у в'язницю в замку Одербург біля Щеціна. Спочатку "відьма" пручалась, називала звинувачення абсурдними. Але кожен новий день розслідування збагачував обвинувальний висновок. Місяці неволі, втома і величезний психологічний тиск розмивали межі між реальністю і потойбіччям. Сидонія втратила волю до боротьби. А під тортурами ката зізналась в усьому, що їй закидали. Її доля була вирішена - смертна кара.
Посеред ночі, напередодні страти, Сидонію відвідав принц Френсіс з останніх Гриффітів. Він просив зняти з його сім’ї наслане прокляття, обіцяв Сидонії життя. На що та відповіла: "Ключ і замок, на який я замкнула прокляття, не відновлюються." Вранці 19 серпня 1620 року вона була обезголовлена. Тіло Сидонії спалили.
Страта такої знатної особи була сенсацією, бо у тому місці, де стяли голову шляхтянці, як правило, вішали посполитих вбивць, злодіїв і бандитів.
Сидонія стала легендою. Прекрасною відьмою, яка змінила долю Померанії, а на місці її страти часто з’являються живі квіти
Образ Сидонії не раз надихав митців. Відомий її портрет авторства Едварда Бьорн-Джонса (1849 р, стиль романтизм).
У сукні з цього портрету виступає Міранда Річардсон у ролі Мері ван Тассел - теж відьми-лиходійки (фільм "Сонна лощина", 1999 р.).
Цікавим є подвійний портрет Сидонії – молодої і старої – невідомого автора XVIII ст. (нині зберігається у Національному музеї в Щеціні).
За матеріалами Poznaj Polskę › Z dreszczykiem http://poznajpolske.onet.pl/z-dreszczykiem/szlakiem-pieknej-czarownicy/10h7c
