На півночі країни збереглись замки, зведені ще хрестоносцями. Найвідомішою, безперечно, є фортеця Мальборк. Та не менш цікаві замки в Битові, Гнєві та Голюб-Добжині. Улітку там проводять лицарські турніри, на які з'їжджається лицарство з усієї Європи. Можна перенестись у Середньовіччя: побачити поєдинки на списах та сокирах, змагання арбалетників, а ввечері посидіти з лицарями біля вогнища, подивитись придворні танці. І послухати легенди про героїчне минуле цих мовчазних свідків польської історії.
Започаткував традиції Міжнародних лицарських турнірів ще у 1976 році замок в містечку Голюб-Добжинь. Цей орденський замок гордо височіє на високому правому березі річки Дрвенца. Саме тут колись проходив державний кордон, і тільки Друга світова війна об’єднала ці дві частини Польщі. Але найбільшу популярність сьогодні замку приносять щорічні Великі Новорічні бали, участь у яких приймають найпопулярніші поляки року. Кульмінацією балу є поява Білої пані, що виходить з-під портрету Анни Вази. Гості розважають, смажать барана, бенкетують, походжають з факелами. Потому хазяїн замку тричі покличе, портрет вкривається імлою і з’являється пані Анна Ваза, уся в білому одязі, з короною. Вона розважається з гостями, а на світанку зникає, як і належить пристойній примарі. Щороку роль привида на таких балах виконує Міс Польща. Хоча справжня Анна Ваза страждала на відсутність вроди і надто високий, як для того часу зріст – 182 см. Та відсутність вроди компенсувалась неабияким розумом. Анна знала польську, французьку, шведську, німецьку мову та латинь, займалась ботанікою. До речі, першу у Польщі тютюнову рослинку, подаровану турецьким послом, виростила саме Анна Ваза.
Про мужніх та нескорених духом поляків розповідає легенда про війта Самовоя. Коли фогтом Голюба був війт Самовой, хрестоносці на найближчому пагорбі будували величезний замок. На околиці вони наклали різні податки і повинності, порушуючи права і вольності жителів. Війт захищав городян. Тевтонці не звикли до непослуху з боку підданих, вони запросили Самовоя до замку, зрадницьки схопили його і, аби прикрутити його гонор, піддали усіляким тортурам. Самовой не просив пощади. Своєю відвагою та гордістю він дратував комтура замку, який особисто розробляв «програму» тортур. Тоді комтур вигнав усіх із зали і наказав очікувати під дверима, слухаючи, як мучиться полонений, і не заходити, поки стогони не припиняться. Як наказав, так і зробили. Крики мученика лунали замком, але, на подив тевтонців, поляк кричав німецькою мовою. Коли ж настала тиша, тевтонці увійшли у зал тортур: над вогнем, там, де висіло тіло Самовоя, тепер був бездиханний комтур. Люди розповідали, що війт потім з’явився у Литві, воював там проти хрестоносців, а в битві під Пловцями керував невеликим литовським загоном. А дух комтура, якого відтоді називають кривавим комтуром, і нині мучиться в замку. Опівночі можна почути його стогони та крики.
Надзвичайною вродою завжди славились дівчата з Голюб-Добжиня. Тому цілком закономірною є легенда про лицаря Тевтонського ордена і прекрасну голюбянку.
Чарівність і привабливість голюбянки полонила одного лицаря. Та Статут Тевтонського ордена забороняє кохати будь-кого, крім Бога. Не довго залишались у секреті їх таємні зустрічі. Але навіть три місяці важких покарань, ув’язнення в підземеллі не заставили лицаря відмовитись від коханої дівчини. Тоді закоханого повернули у підземелля, де він через кілька тижнів і помер. Вірність коханому до кінця життя зберегла і прекрасна голюбянка. Духи закоханих і зараз зустрічаються на галереях замку. Їх можна бачити в опівночі, сховавшись у нічний тіні.
Але найвеселішою є легенда про кінські сходи. До кімнат замку ведуть незвичайно широкі сходи, що називаються кінськими. Саме ними колись в’їжджали повністю озброєні лицарі на коні у внутрішні приміщення замку. Зброя була такою важкою, що далеко не всі могли самостійно злізти з коня. Тому в замках, власне, і будувалися такі сходи, а також спеціальні конструкції з ланцюгами, що звисали зі стелі, за допомогою яких лицар спускався на підлогу. Кажуть, хто пішки зійде сходами, той протягом року заірже, наче кінь, у найвідповідальніший момент свого життя. Туристи, зазвичай, у легенди не вірять. Як не повірив один професор-скептик, який заіржав під час дуже важливої доповіді. Не повірив і один молодик, а потім кінським іржанням відповів під час прийняття присяги молодятами у костелі.
Це тільки маленька частка тих захоплюючих розповідей, які можна почути про цей замок. Та краще самому відчути дух лицарства, почути нові цікаві розповіді і зустріти їх героїв у замку.
Як дістатися
Голюб-Добжинь знаходиться фактично посередині між Торунем і Бродницею. Добратися поїздом можна до Торуня або Бидгощі, а звідти автобусом PKS, але краще з Ковалева Поморського, до якого можна дістатися потягом. Якщо їдете на автобусі, слід виходити на зупинці Golub-zamek. Якщо їхати на машині з боку півдня, то слід проїхати замок і за ним повернути вгору вліво. Біля замку є платна стоянка. Замок відкритий 9.00-20.00
http://www.zamekgolub.pl/ сторінка замку
