Ойцув – серце однойменного національного парку, місто, назване сином-королем на честь короля-батька, замок-фортеця, костел на воді й багато іншого цікавого.
Малопольща багата не тільки Краковом і об’єктами ЮНЕСКО у містах. Тут чи не найбільше у Польщі цікавих малих міст і містечок з унікальними пам’ятками. Треба лише трохи поїхати на північ від Кракова, й вже за кільканадцять кілометрів з’являються дивовижні пейзажі - серед юрських скель лежить виняткової краси долина, де, власне, й є Ойцовський національний парк.
Туристи знайдуть тут вапняні пагорби, ущелини і більше 900 печер! Різноманітність у скелястий пейзаж вносить ренесансний замок у Пєсковій Скалі, званий “малим Вавелем” , оригінальна 25-метрова самотня скеля – Булава Геркулеса і руїни замку в Ойцові.
Замок входить до складу туристичного маршруту «Шлях Орлиних Гнізд». Зараз він у статусі руїни. Утім, в околицях Ойцова ви відчуєте його енергетику. Побачите, як швидкість вашого авто мимоволі зменшується, на гарній лісовій дорозі стає тісно від автівок. Кілометрами вздовж узбіччя тягнуться імпровізовані паркінги. Це Ойцув так уміє притягувати людей!
Що у цьому замку такого надзвичайного?
Замок-фортеця був побудований Казимиром Великим у другій половині XIV століття. Король назвав замок Ojciec u Skały – Батько біля скелі – на згадку про вигнання його батька, Владислава Локєтка, який боровся за об'єднання польських земель і змушений був переховуватись від чеського короля Вацлава у печері поруч Grota Łokietka – зараз окремий цікавий туристичний об’єкт).
Замок у літописах називали по-різному: Oczecz, Ocziec, Oszyec, але все ж утримався Ойцув. У XIV ст., за часів правління Казимира Великого, замок був у королівській власності. За Ягайла Ойцув разом з кількома селами стали незалежними від Кракова.
У середині сімнадцятого століття Ойцув був добре укріплений тодішнім власником Корицінським. Але, незважаючи на добру підготовку і довгу оборону, у 1655 році шведи його здобули і повністю розграбували, частково спаливши.
Після шведської війни Корицінський розпочав реставрацію замку, яка тривала ще довго після його смерті (справу чоловіка продовжила його вдова Анна). У 1660 році було відзначено значний прогрес у будівельних роботах, тоді було зроблено перший відомий опис будівлі й усього пагорбу й представлено підйомний міст на стовпах над глибоким ровом.
Замок Ойцув, як і більшість історичних споруд, що живуть довше, ніж людські покоління, часто міняв власників. У 1676 році Ойцовське староство було у володінні Вашицьких, Мечинських, Любенських і Залуських. Останні в 1787 році приймали в замку навіть короля Станіслава Аугуста Понятовського.
Часи чужого панування руйнують історичні об’єкти.
Після третього поділу Польщі почався процес швидкого занепаду Ойцова. У 1811 р. замок був мало придатним для проживання, а у 1826 р. – навіть небезпечним...
Російський уряд у 1829 р. продав замок російській родині Волицьких. Тоді були знесені зовнішні замкові мури. Залишилася лише восьмикутна вежа, ворота і стіни по периметру.
Конкретні плани реставрації замку почали здійснюватися аж у кінці дев'ятнадцятого століття. Людвік Красінський хотів відновити замок, щоб облаштувати у його стінах археологічно-природничий музей. Ліквідували міст, засипали міст, восьмикутну вежу знизили на шість метрів. Зробили у в’їзній брамі два додаткових вікнах, перебудували її верхню частину, зробивши там житлову кімнату і вивели до неї сходи.
Наступна власниця - Людвіка Чарторийська у 1913 році ще трохи відновила замок: зробили камін в башті і сходи в нижньому ярусі.
Зараз замком займається Дирекція Ойцовського національного парку. Триває реконструкція. Але до Ойцова на замок обов’язково варто заїхати.
Неподалік є унікальна Каплиця на воді. У 1901 році, коли цар заборонив будувати на ойцовській землі, вигадливі місцеві жителі збудували капличку над водою, ледь оперши її на береги потічка Пронднік. Стиль назвали швейцарсько-ойцовський, а інтер’єри виконали у типово гуральському – закопянському.
Ще одна цікавинка – Джерело любові біля Краківської брами в Ойцовському національному парку. Кажуть, пара, яка нап’ється із цього холодного джерела, запалає взаємною пристрасною любов’ю і буде нерозлучною.
